Три метри над рівнем неба. Федерико МоччиаЧитать онлайн книгу.
розривало зсередини. Хрипкий лемент пораненого звіра.
Степ глянув на нього. Сицилієць ніби вкляк. Тремтів і хрипко кричав, але передпліччя не хотіли його чути. Тоді видав останній рев, як поранений звір, у якого вирвали шмат м’яса. І невмолимо почав опускатися. Він програв. Група внизу закричала. Хтось відкрив ще пиво.
– Та-а-а-а-ак, ось новий переможець, це Степ!
Малюк підійшов до нього з привітаннями, у той час як Сицилієць ліг на мармур і дивився на нього заздрісно. Але Степ залишився угорі, поглянув на хлопців унизу, що вітали його. Гак сидів поряд, обхопивши руками коліна, й усміхався. Сицилієць, лежачи переможено, повертався до тями.
Тоді Степ прийняв рішення. Розподілив добре вагу на руки, потім потроху перемістився праворуч, переносячи всього себе на цю руку. Потім повільно, дивлячись уперед, прикривши очі, підняв ліву.
Площа затихла, ніби цей жест був командою. Із радіо – майже знак долі – полилася пісня «Springsteen» – «I’m going down»[22]. Степ усміхнувся, заклав ліву руку за спину і спустився на одній руці, кричачи.
Торкнувся мармуру, подивився на нього виряченими очима і потім знову піднявся, тремтячи та відтискаючи тільки правою – всією своєю силою, всією своєю люттю. Крик звільнення вирвався з його горла. Крик страждання та величі. Піднявся, волаючи: «Та-а-а-ак», тому що туди, куди не дісталась його сила, дісталася його воля. Залишився непорушним ось так, нахилений уперед, піднявши високе чоло, ніби статуя, що волає до темряви неба, до краси зірок.
– Яху-у-у-у-у-у! – закричав Малюк, як скажений.
На площі всі вибухнули цим криком, завели мотоцикли та «Веспи», загули клаксонами, репетуючи. Полло почав копати віконницю газетного кіоску.
Луконе пожбурив пляшку пива у вітрину. Вікна будівель довкола почали відчинятися. Заверещала далека сирена. Старенькі синьйори, вбрані в нічні сорочки, вийшли на балкони, стривожено вигукуючи: «Що коїться?» Хтось гримнув, щоб усі замовкли. Одна жінка, що вірила у законність, пригрозила викликати поліцію. І, ніби через якусь магію, усі мотоцикли почали рухатись. Полло, Луконе та інші застрибували на ходу, підскакуючи на сідлах, а з глушників виривався білий дим. Із гуркотом покотилися якісь бляшанки, дівчата поспішили додому. Маддалена почувалася ще дужче закоханою.
Сицилієць підійшов до Степа.
– Гарні змагання, еге ж?
– Непогані.
Інші мотоцикли також вишикувались, займаючи всю дорогу, анітрохи не переймаючись через машини, що сигналили їм, швидко проїжджаючи повз. Малюк підвівся на своєму подертому «Веспоне».
– Я дізнався, що нині свято на Кассії.
– Де?
– Номер 1130. Це житловий комплекс. Гайда?
– А нас пустять?
Малюк заспокоїв:
– Я знаю одну дівчину, яка буде там.
– Кого ж?
– Франческу.
– Тоді нас точно не пустять.
Регочучи, майже одночасно перемкнули передачі. Додаючи газу, повернули ліворуч. Кілька мотоциклів піднялися на задніх колесах, усі знехтували червоним. Потім завернули на Кассію на повній швидкості.
7
Тепла
Англійською – «я спускаюся».