Червоний Дракон. Томас ХаррисЧитать онлайн книгу.
білясту колоду, що її викинуло на берег прибоєм. На їхні обличчя лягали оранжеві промені, спини ж перебували у фіолетовій тіні. Моллі взяла Вілла за руку.
– Кроуфорд завітав до мене в крамницю, перш ніж приїхати сюди, – сказала вона. – Питав дорогу до будинку. Я намагалася тобі зателефонувати. Ти б хоч інколи брав слухавку чи що. Уже вдома ми побачили його машину й одразу пішли на пляж.
– Про що він ще тебе питав?
– Цікавився, як ти живеш.
– І що ти?
– Сказала, що в тебе все гаразд і щоб він, чорт забирай, дав тобі спокій. Чого він від тебе хоче?
– Хоче, щоб я подивився на речдоки. Я криміналіст, Моллі. Ти бачила мій диплом.
– Ти дірку в шпалерах затулив тим дипломом, ось що я бачила.
Вона осідлала колоду, повернувшись до нього обличчям.
– Якби ти сумував за тим, іншим життям, за своїм колишнім заняттям, то, гадаю, ти б про це говорив. А ти не говориш. Ти став щирим, спокійним, безтурботним… І мені це дуже подобається.
– Ми тут непогано живемо, еге ж?
Вона холодно блимнула очима, і він зрозумів, що мав би дібрати якесь краще формулювання. Не встиг він виправити помилку, як Моллі повела далі:
– Співпраця з Кроуфордом тобі тільки шкодила. У нього купа інших людей, увесь державний апарат, як я розумію, то чому він просто не дасть нам спокій?
– Кроуфорд не розповів тобі чому? В обох випадках, коли я йшов з Академії ФБР на слідчі завдання, він був моїм керівником. Ті дві справи були єдиними у своєму роді, більше таких у нього не було, а Джек уже має чималий стаж. Тепер з’явилася нова, третя справа. Психопати такого типу – явище дуже рідкісне. І Кроуфорд знає, що я маю… досвід.
– Авжеж, маєш, – відповіла Моллі.
Сорочка на Ґремі була розстебнута, і Моллі було видно кривий шрам, що перетинав його живіт. Завширшки в палець, опуклий, він ніколи не засмагав. Шрам ішов униз від тазової кістки, а на іншому боці розвертався вгору й надсікав ребра.
Це зробив доктор Ганнібал Лектер, ножем для лінолеуму. Ґрем отримав поранення за рік до того, як познайомився з Моллі, і тоді мало не помер. Доктор Лектер, якого таблоїди охрестили «Ганнібалом-канібалом», став другим психопатом, що його впіймав Вілл.
Коли Ґрема нарешті виписали з лікарні, він звільнився з Федерального бюро розслідувань, поїхав із Вашингтона й став ремонтувати дизельні двигуни в судноремонтній майстерні міста Марафон, що на Флорида-Кіз. З ремеслом механіка він познайомився ще в дитинстві. Ґрем спав у трейлері на території майстерні, доки не зустрів Моллі з її ветхим, проте затишним будиночком на Шуґарлоуф-Кі.
Тепер і він сів верхи на викинуту прибоєм колоду й узяв обидві руки Моллі у свої. Її ноги зарилися в пісок під його ступнями.
– Ну от, Моллі. Кроуфорд вважає, що в мене добрий нюх на монстрів. Такий у нього забобон.
– Ти сам у це віриш?
Ґрем простежив за трьома пеліканами, що рядком перелітали припливно-відпливні обмілини.
– Моллі, розумного психопата, а особливо садиста, важко впіймати з кількох причин. По-перше, немає