Три заручники. Джон БакенЧитать онлайн книгу.
не розголошувалися, і журналістам нічого не перепало. Про причини ви дізнаєтеся пізніше.
– Містере Віктор,– промовив я,– я вам щиро співчуваю. У мене, як і у вас, теж одна дитина, і якби щось подібне трапилося з нею, я, скоріш за все, збожеволів би. Але і не став би до кінця падати духом. Упевнений, міс Адела жива, здорова і незабаром повернеться додому, хоча вам, скоріш за все, доведеться заплатити за це нечувану суму. Я майже впевнений, що це справа рук банальних шантажистів.
– О, ні,– майже беззвучно вимовив він.– Це не шантаж, а якби так воно і було, я все одно не став би платити викуп. Повірте, сере Річард, становище було надзвичайно важке. Ідеться про куди більш важливі речі, ніж доля однієї юної дівчини. Я зараз не буду торкатися цього питання: усі подробиці, аж до найдрібніших, дещо пізніше вам повідомить людина, яка зробить це значно краще за мене. Але в заручниках моя дочка, моє єдине дитя, і я прийшов просити вас про допомогу. Тільки ви зможете її знайти!
– Але я зовсім не детектив,– невпевнено сказав я.– Я дійсно щиро співчуваю вам, але не бачу, чим можу допомогти. Якщо Скотланд-Ярд визнав своє безсилля, то у такого дилетанта, як я, напевно нічого не вийде.
– Справа в тому, що ви мислите зовсім інакше, ніж звичайні нишпорки, і, до того ж, вирізняєтеся винятковою мужністю. Я знаю, чим ви займалися раніше, сере Річарде. Повірте – ви моя остання надія.
Я зі стогоном звалився в крісло.
– Навіть не знаю, як пояснити, що всі ваші зусилля марні. Дійсно, під час війни я виконував деякі спеціальні доручення командування, не зовсім звичайні, відверто кажучи. Деякі з них мені пощастило завершити успішно. Але зрозумійте: в той час практично не мало значення, як загинути – від снаряда в окопі або від кулі в підворітті. Я був готовий ризикувати, і всі мої почуття були загострені вкрай. Але з цим покінчено. Зараз у мене зовсім інше ставлення до світу, мій розум і мої реакції, так би мовити, захаращені травою і бур’янами. Я так ґрунтовно укорінився в цьому селі, що перетворився на звичайного необтесаного фермера. Якщо ми вплутаємося в цю гру – а я не стану в неї вплутуватися, чого б мені це не коштувало,– я тільки все зіпсую.
Поки я проголошував цей спіч, містер Віктор напружено вдивлявся в моє обличчя. На мить мені здалося, що він збирається запропонувати мені гроші, і я навіть сподівався на це. Подібна пропозиція перетворила б мене на кремінь, водночас зіпсувавши те приємне враження від цієї людини, що вже склалося у мене. Імовірно, така ж думка промайнула і в його голові, але містеру Віктору не забракло розуму її відкинути.
– Не можу погодитися з жодним словом із вашої самооцінки – я непогано розуміюся на людях. Тому й звертаюся до вас як до християнина і джентльмена: допоможіть знайти моє дитя! Я не буду більше наполягати на своєму проханні, адже я і без того забрав у вас багато часу. Моя лондонська адреса вказана на візитівці. До побачення, сере Річард, і, повірте, я глибоко вдячний вам за теплий прийом.
За кілька хвилин він і його «Роллс-Ройс» поїхали, а я залишився, відчуваючи