Ім'я вітру. Патрик РотфуссЧитать онлайн книгу.
металу, з якого були зроблені. Металеві зливки краще підходили для бартеру, але цілі металеві зливки було незручно носити.
Бен блискучо зобразив вираз обличчя знудженого учня. Ефект трішечки псувало лише те, що він днів зо два тому знову спалив собі брови.
– Ти, сподіваюся, не будеш розводитися про переваги репрезентативної валюти?
Я глибоко вдихнув і вирішив не мучити Бена так сильно під час його лекцій.
– Колишні кочівники, які тепер звалися шалдим, першими запровадили стандартизовану валюту. Якщо порізати один невеличкий зливок на п’ять шматочків, виходять п’ять драбів. – Я заходився складати драби докупи – у два ряди по п’ять штук, – щоб унаочнити сказане. Вони скидалися на маленькі металеві зливки. – Десять драбів дорівнюють мідному йоту; десять йотів…
– Непогано, – втрутився Бен, сполохнувши мене. – Отже, ці два драби. – Він простягнув мені парочку драбів для огляду. – Вони могли б походити з одного зливка, так?
– Насправді їх, мабуть, викарбували окремо… – відчуваючи на собі сердитий погляд, я поступово замовк. – Звісно.
– Отже, їх і досі щось поєднує, так? – Він зиркнув на мене ще раз.
Я з цим не дуже погоджувався, але розумів, що його краще не перебивати.
– Так.
Він поклав обидві монети на стіл.
– Отже, якщо посунути один, має ворухнутись і другий, так?
Я погодився суто для годиться, а тоді простягнув руку, щоб посунути один. Але Бен перехопив мою руку й хитнув головою.
– Їм спершу треба нагадати. Власне кажучи, їх треба переконати.
Він дістав миску та вилив у неї тягучий згусток соснової живиці. Занурив у живицю один з драбів і приліпив до нього інший, вимовив кілька слів, які я не розпізнав, і поволі розділив монети; між ними потягнулися ниточки живиці.
Одну монету він поклав на стіл, а другу залишив у руці. Тоді пробурмотів щось іще та розслабився.
Він підняв руку, і драб на столі повторив його рух. Він покрутив рукою навсібіч, і брунатна залізячка заскакала в повітрі.
Він перевів погляд із мене на монету.
– Закон симпатії – один із найосновніших складників магії. Він твердить: що більше подібності між двома предметами, то сильніший симпатичний зв’язок. Що сильніший зв’язок, то легше їм впливати один на одного.
– Твоє визначення тавтологічне.
Він поклав монету. Спробував витерти живицю з рук ганчіркою, майже безуспішно, і його лекторська маска поступилася місцем широкій усмішці. Він замислився.
– Здавалося б, від цього жодної користі, чи не так?
Я невпевнено кивнув; каверзні запитання під час уроків аж ніяк не були рідкістю.
– Ти б волів замість цього навчитися кликати вітер? – Він хитро позирнув на мене. Пробурмотів якесь слово, і довкола нас зашурхотіла полотняна стеля фургона.
Я відчув, як по моєму обличчю розповзається хижий усміх.
– Кепсько, Е’ліре. – Його усміх теж був хижим і диким. – Перш ніж навчитися писати, треба завчити алфавіт. Перш ніж грати та співати, треба вивчити положення пальців