Шлях королів. Брендон СандерсонЧитать онлайн книгу.
сонце перестало світити чи море побіліло.
– Або Джасна Холін усміхнулася.
– Точно! У будь-якому разі ви просто бездоганна.
– Ти дуже люб’язний.
– Але ж це правда, – сказав він і зупинився, вперши руки в боки. – То, значить, на цьому й усе? Ви збираєтесь здатися?
Вона спантеличено глянула на нього. Той стояв серед метушливої вулиці, облитий жовтогарячим світлом ліхтаря, що падало зверху: руки в боки, білі брови тайлена звисають уздовж щік, із розхристаного жилета виглядають голі груди. У маєтку її батька такої пози не наважувався прибрати жоден громадянин – хоч якого високого рангу.
– Але ж я зробила все можливе, щоб переконати її, – відказала Шаллан, заливаючись рум’янцем. – Пішла до неї вдруге, і вона знову відмовила мені.
– Дві спроби, так? Коли граєш у карти, треба обов’язково зробити й третю. Вона найчастіше виявляється виграшною.
Шаллан нахмурилася:
– Але ж це неправда. Закони ймовірності та статистики…
– Я мало що петраю в математиці, побий її грім, – мовив Ялб, схрестивши руки на грудях, – але дещо тямлю в Пристрастях. Виграш приходить саме тоді, коли він конче потрібен – ось у чім річ.
Пристрасті. Поганське марновірство. Проте Джасна говорила те саме й про охоронні ґліфи, тож, напевно, усе залежить від того, з якого боку глянути.
Спробувати втретє… Шаллан здригнулася від самої думки про те, яким гнівом спалахне Джасна, якщо потурбувати її ще раз. Не випадало сумніватися, що вона візьме назад свою пропозицію щодо навчання у неї в майбутньому.
Але ж Шаллан усе одно ніколи не зможе скористатися нею. Це ніби скляна сфера, всередині якої немає самоцвіту. Гарненька дрібничка, яка нічого не варта. Тож чи не краще було натомість скористатися з останнього шансу посісти місце, якого вона потребувала негайно?
Нічого не вийде. Джасна висловилася чітко й недвозначно: поки що Шаллан бракує знань.
Поки що бракує знань…
У голові Шаллан спалахнула ідея. Приклавши захищену руку до грудей, вона стояла посеред дороги, зважуючи всю зухвалість свого задуму. Найімовірніше, її вишпурнуть із міста на вимогу Джасни.
З другого боку, якщо вона повернеться додому, не вичерпавши всіх можливостей, то чи стане їй духу глянути братам у вічі? Вони залежали від неї. Уперше в житті вона була комусь потрібна. Ця відповідальність спонукала її до дії. І лякала її.
– Мені би розшукати торговця книгами, – мимоволі проговорила вона, і її голос ледь затремтів.
У відповідь Ялб звів брову.
– Третя спроба – найчастіше виграшна. Як гадаєш, ти зможеш знайти для мене торговця книгами, чия крамниця ще відкрита о цій порі?
– Харбрант – велике портове місто, панночко, – відповів той зі сміхом. – Крамниці тут відкриті допізна. Просто почекайте на мене тут.
Він ринувся у вечірній натовп, залишивши її в тривожному очікуванні та з невисловленим протестом на вустах.
Зітхнувши, вона скромно присіла на кам’яний цоколь ліхтарного стовпа. Там мало бути