Бен-Ґуріон. Держава за будь-яку ціну. Том СегевЧитать онлайн книгу.

      Юридично він був ще неповнолітнім. У нього не було документів, що дозволяли б йому виїхати з Польщі без згоди на це його батьків, і до того ж він не мав грошей і не хотів відмовитися від коханої Шошани, тим більше з огляду на те, що у їхньому маленькому містечку, де не було секретів, кожен знав, що Фукси шукали для неї майбутнього чоловіка. Труднощі еміграції були головним предметом дискусії серед міської молоді. Шломо Левкович був одним із тих, хто просив Цемаха про допомогу. Для нього це було непросто. Він не забув звичку Цемаха зневажливо ставитися до нього та батька. Проте він був дуже самотнім. Левкович не мав друзів, на яких міг би покластися. Його здивувало те, що Цемах цього разу був до нього чемним. Усупереч усьому вони «від щирого серця» потисли один одному руки й почали готувати свій від’їзд, як писав Левкович.

      Обговорюючи деталі, вони все ясніше розуміли, що їм буде важко один без одного. Потім почалося суперництво – кожен хотів бути першим. Левкович спершу спробував легкий шлях. Він попросив дозволу в батька оселитися у Палестині разом із позикою на покриття витрат на проїзд, які він обіцяв повернути. Якщо він не зможе знайти роботи у сільському господарстві, він завжди може повернутися до професії пекаря, бо люди їдять хліб в усьому світі, запевняв він свого батька. Але батько йому відмовив. Сіоністи, сперечався він, несуть із собою величезну катастрофу для них і всього єврейського народу, та він не дозволить своєму синові брати участь у цьому божевіллі. Розрив між ними двома, що почався, коли Левкович став відмовлятися від участі в релігійних обрядах і від навчання, усе більше зростав.[111]

      У розпал цього містом почали ширитися непристойні чутки: ніби Цемах украв у батька триста рублів і втік із країни. Батько Цемаха, як пізніше він пояснював, саме почав залучати його до власної справи. Якось він дав йому триста рублів – величезну тоді суму – на депозит у банку. «Коли я отримав ці триста рублів і тримав їх у руках, то одразу зрозумів, що настав час, на який я так довго чекав». Цемах, за його словами, мабуть, не зміг би «реально вкрасти» гроші, але коли рублі потрапили йому на коліна, він не втримався від спокуси. Дорогою на поїзд із Плоньська, він випадково зіткнувся із Ліпою Тауб, якій передавав листа для свого батька. Кілька годин по тому він уже був у кімнаті Бен-Ґуріона у Варшаві.

      Цемах зник, не сказавши ані слова Левковичу, який був розлючений і який пізніше написав, що відчуває ревнощі, образу, здивування, але поряд із тим по-справжньому щасливий, що Цемаху нарешті вдалося наблизитися до своєї мрії.[112] Образа заглибилася ще й тому, що Цемах діяв не сам – йому допомагав Бен-Ґуріон.

      Як і очікувалося, батько Цемаха намагався зупинити сина; наступного дня він також з’явився у кімнаті Бен-Ґуріона у Варшаві. Бен-Ґуріон сказав йому, що Шломо вже поїхав. Це було не так, і Бен-Ґуріон навіть не був упевнений, чи повірив йому батько друга. Що б там не було, той розвернувся і поїхав назад до Плонська. Цемах дістався