ЗАПОВIТ. Тож вибиратись швидше треба Із віроломної пітьми, Благословення просим в Неба, Ми – не раби. Раби – не ми!. Владимир Владимирович ПроскуровЧитать онлайн книгу.

      Рябуча гладь озер тайгових

      Промінням сонця виграє,

      У них дзеркально віддає

      Обряд зірок, неначе нових.

      Ондатра наша водяна

      Своєю шубою багата,

      Під очеретом її хата,

      Блищить, як кірка льодяна.

      Бобер-хитрун собі звів греблю,

      Де Газимур в Аргунь впадає,

      Озера рідко він долає,

      Налим річний, дума, втереблю…

      Зелений рак (клешня могутня)

      Впіймав озерку молоденьку,

      В засаді виждав потихеньку,

      Стара натура, звісно, путня.

      В підступних намірах лисиця

      В кущах засіла, як годиться,

      Качиний виводок, не диво,

      Її приманює звабливо.

      На водопій косулів стадо

      Стрімкий привів сюди вожак,

      Він знав вовків і злих собак,

      Тайга врятує косуль радо.

      Очкастій чаплі – урожай,

      Болотним жабам нема спасу,

      А довгоногій що – лиш лáсуй,

      Болотний простір птасі – рай.

      Амурський полоз, добрий малий,

      Він – не змія, зі смертю квит,

      Та для мишей – ще той бандит,

      Ворог бичкам дійсно лукавий.

      Там, де тайгова є вода,

      Буйне життя пізнать не трудно,

      Живеться вільно і безлюдно,

      Тайга, як доля молода…

      Січень 2013 року, Київ.

      Читач повинен правду знати,

      Гарант гарантію ж дає

      На передвиборні дебати,

      В нас правда правду тільки б’є!

      ЗАКОН про вибори, шановні,

      Вам не завадить прочитать,

      Він нам – як сир у мишоловні,

      Схитрила там чиновна тать!

      Статей «закручених» напхали,

      Читав, читав, лиш сон бере,

      Писали їх не аксакали,

      Тому й «письмо» оте сире.

      Лапша на вуха нам мажорна,

      Мовляв, електорат усе наш «з’їсть»,

      Та вас народні змелють жорна,

      Ви пробудили людську злість!

      З таким ЗАКОНОМ – точно знаю,

      Доріжка стелиться крива,

      Ми до безодні йдем, до краю,

      ЗАКОН «слугу» лиш прикрива.

      Немає рівності в ЗАКОНІ,

      Людці займуть усі пости,

      Громадянин – завжди в загоні,

      Тож олігарха – не пусти!

      Що йому кинути мільйони

      На передвиборчий вівтар?!

      Це – головні його «ікони»,

      І батько, й мати, Бог і цар…

      А сміхотворні «капітали» —

      Копійка ваша трудова,

      У горлі кісткою не стали

      У передвиборні жнива.

      Не зможеш викласти «лимон»?

      В кишені вітер вільно свище?

      «Проспиш» парламент, ГЕГЕМОН,

      Не суджено піднятись вище.

      І близько не підпустять стати,

      Хто ж так хлібні місця віддасть?!

      Мандат – в «СІМ’Ю» ТЕБЕ – В СОЛДАТИ,

      Бо ти ж не їхня, кажуть, «масть».

      Там олігархи правлять бал,

      А заодно і їх васали,